Зацікавити, а не дати знання в готовому вигляді – завжди було метою дидактики і теорії виховання. Це завдання розглядалося педагогами всіх епох. Наші педагоги не стоять осторонь цього питання та знаходяться в процесі постійного пошуку шляхів та методів підвищення пізнавального інтересу, а також виявлення методів і прийомів формування інтересу як цінної риси особистості і основи успішності.

Особливістю науково-методичної діяльності в коледжі є впровадження інноваційних педагогічних технологій, що допомагають вирішувати педагогічні проблеми оригінальним, нестандартним шляхом.

13 січня 2011 року в коледжі відбувся методологічний семінар-практикум «круглий стіл» на тему: «Застосування інноваційних методик для формування пізнавальних інтересів студентів», на якому викладачі та майстри ділились власним досвідом з даного питання.

Загальновідомо, що інноваційна діяльність залежить від багатьох факторів і перш за все пов’язана з необхідністю вдосконалення педагогічних знань. Інноваційність головним чином стосується дидактики, проведення уроків, інших видів занять і методів навчання. Інноваційна поведінка і креативність педагога формуються під впливом середовища. Воно повинно мати високий ступінь невизначеності і потенційну багатоваріантність.

Для творчого педагога – це широке і вдячне поле діяльності, де він може виявити ініціативу, свої інтелектуальні здібності  та організаційні вміння .

Своїми напрацюваннями з колегами поділились: Романюк Т.І., Клименко Ю.В., Фадєєва А.В., Лук’янчук О.Д., Спаська Т.П та Єрмоленко К.А.

Хочеться відмітити, що інновації, які презентували педагоги, виникли безпосередньо в результаті педагогічної практики, та несуть на собі суб’єктивні ознаки, враховують конкретні умови навчання, виховання, управління цими процесами стосовно нашого навчального закладу.

Детальніше...

Роботу з книгою треба розпочинати з ознайомлення з  нею. Ознайомлення з книгою розпочинається з титульної сторінки, де, звичайно, вказуються прізвище автора, назва, черговість видання, місто, видавництво і рік публікації.

До початку роботи з книгою також треба ознайомитися з анотацією, передмовою та вступною статтею, примітками й коментарями, словником важкозрозумілих слів, післямовою, біографічною довідкою про автора, покажчиками, списком літератури, резюме, змістом.

Анотація вміщується на звороті титульної сторінки. Це стисла характеристика змісту книжки з вказівкою, на яких читачів вона в першу чергу розрахована. Передмови до книг пишуть їх упорядники, редактори, перекладачі або автори. У передмовах часто характеризуються історичні обставини та факти особистого життя автора, що спонукали до написання книги. Подібну до передмови роль відіграє  в книзі вступна стаття. Однак вона, як правило, відзначається  більшим, ніж передмова, обсягом і глибшим оглядом тих проблем, які ставляться й розв’язуються в книзі. Її завдання – підготувати читача до ґрунтовного розуміння та засвоєння матеріалу. У наукових збірниках в кінці кожної праці іноді подається резюме – стислий висновок, перелік її основних положень.

Суцільне читання й вивчення прочитаного

Після попереднього ознайомлення починаємо суцільне читання книги чи потрібного розділу її. Це потребує зосередження, оскільки важливо знайти в читаному найістотніше, зрозуміти й запам’ятати його.

Якщо книга власна, у ній можна робити помітки простим олівцем. Підкреслення, умовні позначки, які дадуть змогу при дальшому обдумуванні прочитаного знову повернути до важливих чи таких, що викликали сумнів, тверджень.

Сміливі чи цікаві думки можна позначити на полях знаком оклику (!), а ті, що викликають сумнів чи незгоду, — знаком запитання (?), те, що дивує, чи є незрозумілим — !?. інші позначки: V – найважливіше, Х – неправильно, + — завчити; П – виписати та ін. Кожен може виробити свої позначки й постійно користуватися ними.

Потрібно розвивати вміння швидко орієнтуватися в читаному тексті, знаходити в ньому основні положення, які треба запам’ятати. Іноді в цьому на допомогу читачеві приходить автор. Щоб звернути увагу на найважливіші твердження, він їх підкреслює, виділяє графічно, вводить підзаголовки. Виділені автором положення друкуються іншим шрифтом.

Детальніше...

Побудова системи освіти в Україні на принципово нових соціально-економічних засадах зумовлює посилення уваги суспільства до підвищення загальноосвітньої, фахової, комунікативної компетенції майбутніх фахівців, забезпечення їхньої конкурентоспроможності. Виконання завдань, що постали перед вищою школою, вимагають пошуку шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, розроблення нових методів та організаційних форм взаємодії викладача і студента. Разом з тим самим життям доведено, що тільки ті знання, до яких студент прийшов самостійно, завдяки власному досвіду, думці та діям, стають справді міцним його здобутком. Саме тому вища школа поступово переходить від передавання інформації у готовому вигляді до керівництва самостійною пізнавальною діяльністю студентів, формування у них досвіду самостійної навчальної роботи.

Студент, не підготовлений до самостійного здобуття нових знань, не зможе розвинути в собі ці якості у процесі професійної діяльності. Саме тому ВНЗ покликані забезпечити не тільки високий рівень професійних знань і вмінь студентів, але й сформувати творчу особистість фахівця, здатного до самовдосконалення і самоосвіти. Науково правильно організована і систематично здійснювана самостійна робота є необхідною умовою успішного навчання, одним із визначальних факторів, що впливає на професійне становлення особистості.

Згідно з Положенням «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних завдань.

Для ефективності самостійної роботи необхідно виконати ряд умов: забезпечення правильного сполучення обсягу аудиторної і самостійної роботи; методично правильна організація роботи студента в аудиторії і поза нею; забезпечення студента необхідними методичними матеріалами з метою перетворення процесу самостійної роботи в процес творчий; контроль за організацією і ходом самостійної роботи, що заохочує студента якісно її виконувати. Ця умова в той чи іншій формі з необхідністю повинна бути присутньою у перших трьох, щоб контроль став не стільки адміністративною, скільки саме повноправною дидактичною умовою, що позитивно впливає на ефективність самостійної роботи у цілому.

Детальніше...

Корисні посилання