«Робота зі студентами у період підготовки до екзаменів»

  1. Педагогам необхідно максимально забезпечити студентів інформацією, що стосується екзаменів.
  2. Допомогти проробити ситуацію екзамену, щоб процес його проведення не викликав у студентів невпевненості у власних діях, почуття тривоги і т.д.
  3. Навчати їх способам профілактики несприятливих емоційних станів:
  • навчити сприймати незадовільні життєві обставини як тимчасові і змінювати їх до кращого;
  • навчити помічати свої досягнення, успіхи і допомогти їм виробити почуття впевненості у власних силах;
  • навчити спокійно сприймати власні помилки, аналізувати, визначати причину, робити висновки і знаходити вихід із складної ситуації.
  1. Підтримувати у важких ситуаціях і в момент емоційної напруги, навчити студентів володіти собою.
  2. Під час підготовки до екзаменів слід зважати на тип темпераменту дитини: студенти з темпераментом холерика або сангвініка швидко усвідомлюють поставлену проблему та швидко реагують. Якщо студент за темпераментом є флегматиком, то йому об’єктивно важко встигнути виконати завдання у стислі терміни, оскільки він діє повільно. З іншого боку, неквапливість, урівноваженість, досить часто свідчать про ретельність, що у свою чергу, позитивно відображається на якості виконаної роботи. На жаль, якщо дитина має темперамент меланхоліка – це також іноді не сприяє успіху, оскільки, як свідчить досвід, така людина досить часто психологічно налаштована на поразку.
  3. Формувати у студента емоційно-позитивне ставлення до екзаменів (екзамен як звичайна та обов’язкова процедура);
  4. Сформувати у молоді (протягом навчального року) навички саморегуляції в напружених ситуаціях;
  5. Розвивати вміння організовувати самоосвітню діяльність в період підготовки до екзаменів;
  6.  Вчити і формувати навички культурного і правильного формулювання і висловлювання своїх думок;
  7. Вчити вмінню (демонструвати власним прикладом) управляти своєю мімікою, жестами;
  8. Створювати у підлітковій свідомості  образ успіху: щоб чітко уявляти успішне завершення екзамену;
  9. Проводити заняття з розвитку психічних процесів (пам’яті, уваги, уяви);
  10. Як правило, студенти  складають не один, а кілька екзаменів поспіль. Кожний із них – певна межа, після якої обов’язково потрібний відпочинок (незалежно від результату;
  11. Надавати рекомендації для полегшення підготовки на екзаменах.
  12. Проводити релаксаційні вправи перед початком іспиту.

 Етапи розвитку комунікативних  якостей педагога:

1 етап. Розвиток здібностей до рефлексії, до усвідомлення власної поведінки в спілкуванні. Цьому сприяє спостереження за власними комунікативними діями, за формами самовираження інших людей.

 2 етап. Оволодіння вмінням відчувати інтелектуальні, емоційно-вольові та моральні стани партнерів по спілкуванню. Засобами для цього можуть бути: аналіз героїв художньої літератури, полотен живопису, спостереження за іншими людьми. Особлива задача педагога на цьому етапі – зрозуміти людину, що можливо лише в змістовному спілкуванні.

 3 етап. Розвиток здібностей до встановлення контактів, розвиток умінь керувати спілкуванням. Способами цього є моделювання спілкування, виконання спеціальних вправ.

 

Формування внутрішньої мотивації студентів до навчання:

  1. По можливості уникайте нагороди, призів за правильне виконання завдання, обмежуйтеся лише оцінюванням і похвалою.
  2. Якомога менше використовуйте на уроках ситуації змагань. Краще привчіть студента до аналізу і порівнянню своїх власних результатів. Ситуацію змагання краще замінити ігровими види діяльності.
  3. Намагайтеся не називати навчальної мети «зверху». Спільна робота зі студентом щодо визначення мети та завдань буде більш ефективна.
  4. Пам’ятайте, що покарання за неправильне вирішення навчальних завдань є одним з останніх і найменш ефективних прийомів, який викликає негативні емоції і негативно впливає на ставлення студента до навчання.
  5. Уникайте тимчасових обмеженнь там, де це можливо, оскільки це не лише пригнічує розвиток творчості, а й заважає розвитку внутрішньої мотивації.
  6. Слідкуйте за тим, щоб навчальні завдання не лише відповідали віковим обмеженням, а й мали оптимальний рівень складності, сприяли виявленню майстерності та компетентності студента. Регулюйте рівень складності завдань, щоразу ускладнюючи його.
  7. Надавайте студенту право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому його свободу.
  8. Підбирайте навчальні завдання з елементами новизни і непередбаченості, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час їх виконання.
  9. Не допускайте, щоб інші стимули, окрім тих, що стосуються навчальних, ставали основними.