Що таке конфлікт, знають усі. І в більшості це слово викликає малоприємні асоціації. До речі, відразу хочу наголосити, що говоритимемо ми сьогодні виключно про життєві, близькі нам конфлікти, і аж ні як не обговорюватимемо конфлікти вищого рівня.

Люди, створюючи конфлікт чи без власної волі потрапляючи в нього, звичайно прагнуть скоріше завершити його найкращим для себе чином, але іноді краще його попередити, адже мало хто зацікавлений у конфлікті сам по собі.

Учні та студенти ВНЗ 1-2 рівнів акредитації знаходяться на найажливішому етапі біологічного статевого дозрівання і соціального становлення особистості. Аби попередити конфлікт у навчальному процесі, потрібно розуміти їх вікові особливості бути  гарно ознайомленими з основами вікової психології.

Професійна діяльність педагога розглядається як система неповторних, унікальних за своєю природою професійних ситуацій, на основі чого реалізується прийняття оптимальних рішень. Це в свою чергу, викликає необхідність формування у нього гнучкого, інтенсивного, винахідливого професійного мислення. Як відомо, основною формою здійснення навчального процесу є педагогічне спілкування. Його продуктивність визначається, насамперед, цілями і цінностями спілкування, що мають бути прийнятні всіма суб'єктам педагогічного процесу, і саме якість взаємодії учасників педагогічного процесу потребує  привернення до себе більшої уваги.

Міжособистісне спілкування педагога й студента має деякі особливості, основною з яких є упереджене ставлення одних до інших. Ця та інші особливості можуть стати причиною неадекватної поведінки студента на дії викладача та, як один із можливих варіантів, виникнення конфліктної ситуації між ними. 

Василь Сухомлинський так пише про конфлікти у навчальному процесі: «Конфлікт між педагогом і дитиною, між учителем і батьками, педагогом і колективом – велика біда навчального закладу. Найчастіше конфлікт виникає тоді, коли вчитель думає про дитину несправедливо. Думайте про дитину справедливо – і конфліктів не буде. Уміння уникнути конфлікту – одна зі складових частин педагогічної мудрості вчителя. Попереджаючи конфлікт, педагог не тільки зберігає, а і створює виховну силу колективу»

Взагалі, поняття «конфлікт» розуміється у дуже широкому плані і вживається в різних значеннях.

Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій, інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка.

Функціональна роль конфлікту – необхідність і доцільність змін в людських відносинах у процесі спілкування.

Мета конфлікту – відображення прагнення людини відстояти ідею, принципи, вчинки.

Як ще створюється будь-який конфлікт. Спочатку виникає певна професійна конфліктна ситуація. Сама по собі вона вже є зачіпкою для обговорення певної проблеми, проте інцидент, певний привід підсилює конфліктну ситуацію і перетворює в конфлікт.

Що до видів педагогічних конфліктів,  то розрізняють:

  • Конфлікти діяльності, які виникають із приводу якихось помилкових, неправильних дій студентів у процесі навчальної або позаурочної виховної роботи. Вони зумовлюються роздратованими та образливими зауваженнями, оскільки ніхто не терпить багатократних негативних санкцій проти себе, якими б справедливими вони не були.
  • Конфлікти вчинків, які  є результатом каральних реакцій педагогів на порушення учнями та студентами дисципліни: розмови на заняттях, запізнення, прогули – а також агресивну поведінку щодо товаришів, брутальність, псування коледжанського майна тощо.
  • Конфлікти стосунків. Вони постають наслідком і продовженням перших двох конфліктів, викликаючи в студента «суттєвий бар'єр», тобто негативну реакцію на особистість педагога. Педагогу в такій ситуації нелегко змінити негативне ставлення студента до себе, для цього тепер недостатньо просто не зробити зауважень. Ситуація ще погіршується й тим, що ставлення педагогів до таких студентів часто стає упередженим та агресивним.

Вірогідність названих педагогічних помилок і, як наслідок, педагогічних конфліктів значною мірою залежить від загальної індивідуальної манери, стилю спілкування педагога зі студентами. Таким чином, готовність до діяльності у конфліктних ситуаціях – одна з умов організації педагогічно-доцільної взаємодії у системі «викладач-студент».

Які ж є види конфліктних педагогічних ситуацій?

У процесі педагогічної діяльності можна виділити два основних типи ситуацій, що вимагають розв’язання:

1) типова – це часто повторювана при тих самих обставинах ситуація. Вона має подібні джерела та причини (наприклад, запізнення та пропуски занять студентами, невиконання домашніх завдань і т. д.).

2) нетипова – ситуація, нехарактерна для даного студента чи групи (наприклад, здійснення правопорушення, випадки злодійства у групі чи в гуртожитку, відмова від навчання).

Такі ситуації вимагають виявлення причин та їх обґрунтованого аналізу для організації роботи із запобігання подібних випадків.

При всьому розмаїтті конфліктів можна виділити їх основні причини:

  • В останні роки студенти сильно змінились, тоді як деякі викладачі бачать їх такими, якими були студенти десять-п’ятнадцять років тому, через те стосунки з ними у них складаються напружено.
  • Відсутність взаєморозуміння між педагогами й студентами, викликана насамперед незнанням вікових психологічних особливостей вихованців. Так, підвищена критичність, притаманна підлітковому віку, найчастіше сприймається викладачами як негативне ставлення до особистості.
  • Педагогом, як правило, оцінюється не окремий учинок студента, а його особистість. Така оцінка часто визначає ставлення до цього студента і  інших викладачів.
  • Оцінка студента нерідко будується на суб’єктивному сприйнятті його вчинку та малої поінформованості про його мотиви, особливості особистості, умови життя в родині.
  • Педагогу складно провести аналіз проблемної ситуації, він квапиться суворо покарати студента.
  • Важливе значення має характер відносин, що склались між викладачем та окремими студентами; їх особистісні якості та нестандартна поведінка є причиною постійних конфліктів з ними.
  • Особистісні якості викладача (дратівливість, брутальність, бажання помститись, самовдоволеність, безпорадність); настрій педагога під час взаємодії з навчальною групою; життєві негаразди та невдачі  педагога.
  • Загальна атмосфера й організація роботи в педагогічному колективі.

У зв'язку з цими причинами актуальним є соціально-психологічний супровід педагогічного процесу, що передбачає оволодіння педагогом технологією управління педагогічними конфліктними ситуаціями.

Згадайте, що ви відчуваєте під час конфлікту та уявіть, що в цей час відчувають студенти? Серце вискакує, руки пітніють, м'язи напружуються. У конфліктній ситуації Ви почуваєте себе так, ніби знаходитеся у великій ямі. Ви прагнете вибратися з неї. Вам хочеться вдихнути спокійного, свіжого повітря. Але зробити це можливо лише одним способом – піднятися по драбині. Кожен щабель у цій драбині – крок, що наближує Вас та студента до свіжого повітря, тобто вирішення даного конфлікту. Пропоную Вам зараз заповнити ці щаблі  п'ятьма етапами.

Ступені вирішення конфлікту

1. Розпізнання конфлікту

Ви можете подумати: "увага, щось не так!" Коли ви відчуваєте образу, гнів, сором, або ще якесь приємне почуття, запитайте в себе "Чи не пов'язане це з конфліктом?

2. Наші почуття

Якщо Ви відчуваєте, що знаходитеся у конфліктній ситуації, запитайте у себе "Що я відчуваю?", "Чому? " , "Що відчуває в цій ситуації студент?", "Чому?"

3. Чого ми прагнемо

З'ясуйте, чого Ви прагнете від конфлікту і чого прагне студент. Запитайте у себе: "У чому причина конфлікту? Чого я прагну? Чого прагне студент? Чому у нас не виходить домовитися спокійно?"

4. Наші ідеї

Знайдіть ідеї, яким чином Ви та студент могли б отримати те, чого прагнете.

5. Наш план

Знайдіть рішення, яке влаштовує вас обох. Реалізуйте його. Знайдіть час поговорити зі студентом і зміцнити ваші відносини.

Професійна позиція, зорієнтована на потенціал дитини, на її подальший розвиток, мусить бути тактично пророблена, а тонкий психологічний дотик до особистості студента – згідно з тим, що з ним відбувається зараз (вік, стан, досвід, знання, інтелект, здібності, рівень вихованості й інше), - виправданим. Багато чого залежить від вибору стилю поведінки, що відповідає конфліктній ситуації. Адже деякі стилі можуть бути найбільш ефективними для розв'язання конфліктів визначеного типу.

Американськими психологами Томасом і Кілменном були розроблені основні найбільш сприятливі стратегії поведінки в конфліктній ситуації. Вони вказують, що існують п'ять основних стилів виходу з конфліктної ситуації: пристосування, компроміс, співробітництво, ігнорування, суперництво (конкуренція).

Хочу ознайомити вас з тим як найбільш доцільного використовувати той чи інший стиль в залежності від конкретної ситуації та характеру особистості студента.

Стиль конкуренції, (суперництва) може використовувати педагог, який має сильну волю, достатній авторитет, владу, не дуже зацікавлений у співробітництві зі студентом і прагне в першу чергу задовольнити власні інтереси. Його можна використовувати, якщо:

  • результат конфлікту дуже важливий для Вас, і ви робите велику ставку на своє рішення проблеми, що виникла;
  • маєте достатню владу й авторитет, і очевидно, що запропоноване Вами рішення – найкраще;
  • відчуваєте, що у вас не існує іншого вибору і вам є що втрачати;
  • мусите прийняти непопулярне рішення й у вас достатньо повноважень для здійснення цього кроку.

Відтак варто мати на увазі, що цей стиль, окрім почуття відчуженості, нічого більше не зможе викликати.

Стиль співробітництва можна використовувати, якщо, відстоюючи власні інтереси, ви змушені брати до уваги потреби та бажання іншої сторони. Цей стиль найбільш важкий, тому що він вимагає більш тривалої роботи. Мета його застосування – розробка довгострокового взаємовигідного рішення. Такий стиль вимагає вміння пояснювати свої бажання, вислуховувати один одного, стримувати свої емоції. Відсутність одного з цих факторів робить цей стиль неефективним.

Для розв'язання конфлікту цей стиль можна використовувати в таких ситуаціях:

  • необхідно знайти спільне рішення, якщо кожний із підходів до проблеми важливий і не допускає компромісних рішень;
  • у вас тривалі, міцні та взаємозалежні відносини з іншою стороною;
  • основною метою є набуття спільного досвіду взаємодії;
  • сторони здатні вислухати один одного та викласти сутність своїх інтересів.

Стиль компромісу. Сутність його полягає в тому, що сторони прагнуть врегулювати розбіжності при взаємних поступках. У цьому плані він трохи нагадує стиль співробітництва, однак здійснюється на більш поверхневому рівні, тому що сторони в чомусь поступаються один одному. Цей стиль найбільш ефективний, якщо обидві сторони хочуть того самого, але знають, що одночасно це не можна здійснити. При використанні цього стилю акцент робиться не на рішенні, що задовольняє інтереси обох сторін, а на варіанті, який можна описати словами: «Ми не можемо цілком виконати свої бажання, отже, необхідно дійти рішення, з яким кожний із нас міг би погодитись».

Такий підхід до розв'язання конфлікту можна використовувати в таких ситуаціях:

  • і студент і педагог мають однаково переконливі аргументи;
  • задоволення Вашого бажання має для вас не занадто велике значення;
  • Вас може влаштувати тимчасове рішення, тому що немає часу для вироблення іншого або ж інші підходи до рішення проблеми виявились неефективними.

Стиль відхилення реалізується зазвичай, коли проблема не настільки важлива для вас, ви не відстоюєте свої права, не співпрацюєте ні з ким для вироблення рішення та не хочете витрачати час і сили на її рішення.

Стиль відхилення можна рекомендувати до застосування в таких ситуаціях:

  • джерело розбіжностей несуттєве для Вас у порівнянні з іншими більш важливими завданнями, а тому ви вважаєте, що не варто витрачати на нього сили;
  • знаєте, що не можете або навіть не хочете вирішити питання на свою користь;
  • у вас мало влади для рішення проблеми в бажаний для вас спосіб;
  • хочете виграти час, щоб вивчити ситуацію й одержати додаткову інформацію, перш ніж прийняти яке-небудь рішення;
  • намагатись вирішити проблему негайно небезпечно, тому що розкриття та відкрите обговорення конфлікту можуть тільки погіршити ситуацію;
  • у вас був важкий день, а рішення цієї проблеми може принести додаткові неприємності.

Не слід думати, що цей стиль є втечею від проблеми чи ухиленням від відповідальності. У дійсності відхід чи відстрочка може бути цілком виправданою реакцією на конфліктну ситуацію, тому що за цей час вона може розв'язатися сама собою або ви зможете зайнятись нею пізніше, коли будете мати достатньо інформації та бажання розв'язати її.

Стиль пристосування означає, що ви дієте разом зі студентом, але при цьому не намагаєтесь відстоювати власні інтереси з метою згладжування ситуації та відновлення нормальної робочої атмосфери. Томас і Кілменн вважають, що цей стиль найбільш ефективний, коли результат справи надзвичайно важливий для студента та не дуже істотний для Вас.

Стиль пристосування може бути застосований у таких найбільш характерних ситуаціях:

  • найважливіша задача - відновлення спокою та стабільності, а не розв'язання конфлікту;
  • предмет розбіжності неважливий для вас або вас не особливо хвилює те, що сталось;
  • уважаєте, що краще зберегти добрі стосунки з іншими людьми, ніж відстоювати власну точку зору;
  • усвідомлюєте, що правда на вашому боці;
  • відчуваєте, що у вас недостатньо влади чи шансів перемогти.

Треба пам'ятати, що жоден із розглянутих стилів розв'язання конфлікту не може бути виокремлений як найкращий. Треба навчитись ефективно використовувати кожний із них і свідомо робити той чи інший вибір, з огляду на конкретні обставини.

Проте, психологи  вважають, що, уникнувши конфлікт, ні одна зі сторін не досягне успіху у випадках суперництва, пристосування, компромісу, відхилення - тому що або один з учасників виявляється у виграші, а інший програє або обоє програють, тому що йдуть на компромісні поступки. І тільки в ситуації співробітництва обидві сторони виявляються у виграші.

Рекомендації з безконфліктного спілкування (За Д.Карнегі)

  1. Перестаньте думати тільки про свою досконалість і бажання. Спробуйте з'ясувати вади іншої людини, щиро визнаючи позитивне в ній. Бажано бути душевними в своєму схваленні і бути щедрим на похвали; бажано говорити з людьми про те, що є предметом їх бажань, і показати їм, як цього досягти;
  2. Усміхайтеся! Усмішка збагатила тих, хто її одержує, але не збіднює тих, хто її дає. Вона створює щастя в будинку, атмосферу доброзичливості в справах і є паролем для друзів; для людини звук його імені є найсолодшим і найважливішим звуком у людській мові. Якомога частіше звертайтеся до іншої людини на ім'я! Прагніть запам'ятати імена тих людей, з якими Вас знайомлять;
  3. Станьте хорошими слухачами! Заохочуйте інших розповідати про себе;
  4. ведіть розмову в колі інтересів Вашого співбесідника; надавайте людям відчути їх значущість — і робіть це щиро. Говоріть людині про неї саму, і вона слухатиме Вас годинами;
  5. Відхиліться від суперечки! єдиний спосіб досягнути кращого результату в суперечці — відхилитися від суперечки. Уникайте суперечок! Якщо Ви хочете навчитися схиляти людей до своєї точки зору, і якщо Ви не маєте рації, визнайте це відразу і від щирого серця. Поступившись, отримаєте більше, ніж чекали! Якщо Ви хочете схилити людей до своєї точки зору, спочатку проявіть дружнє ставлення;
  6. Зробіть акцент!  вступаючи в розмову, зробіть акцент на тих питаннях, в яких Ви згодні із співрозмовником. Далеко йде той, хто м'яко ступає. Хай Ваш співрозмовник відчує, що ідея належить йому самому. Мудрець, бажаючи бути над людьми, стає нижче від них, бажаючи бути попереду, стає позаду; спробуйте чітко побачити речі з погляду іншої людини. Бажання розуміти іншу людину породжує співпрацю. Щоб змінювати людину, не ображайте її і не спонукайте на обурення, починайте з похвали і щирого визнання гідності цієї людини;
  7. Починайте розмову з визнання власних помилок! щоб критикувати і не викликати при цьому ненависті, слід звертати увагу на помилки в непрямій формі, але краще всього починати розмову з визнання власних помилок. У хвилини перемоги надавайте людині можливість «врятувати особистість», тобто вийти з ситуації з гідністю. Долаючи недоліки інших людей, зробіть так, щоб цей недолік виглядав незначним, а справа, якою Ви хочете його захопити, легкоздійсненною.

І головне, пам'ятайте, перед початком будь-якого конфлікту задайте собі такі запитання:

• Чи можливе і бажане усунення протиріччя взагалі?

• Чи є етичніші шляхи вирішення протиріччя, крім конфлікту?

• Як довго може тривати конфлікт і чи вистачить у вас сил для перемоги?

ПАМЯТКА ПЕДАГОГАМ "Причини виникнення конфліктних ситуацій під час навчального процесу"